Робота з батьками, учнями

Зміст

1. Вимоги щодо зовнішнього вигляду учнів
2. Як навчити дитину успішно виконувати домашнє завдання
3. Десять кроків щоб стати кращими батьками
4. «Образотворче мистецтво» Пояснювальна записка
5. Основні вимоги до знань та вмінь учнів
6. Поради батькам пятикласників
7. Щоб діти йшли до школи залюбки!
   • -Виховний ідеал всієї сім`ї
   • -Афоризми про виховання

Вимоги щодо зовнішнього вигляду учнів

Щоденний одяг для занять (хлопці):
* Діловий костюм, сорочка біла або однотнна світлого кольору, туфлі ( не кросівки).
Зміни, які допускаються взимку, при низькій температурі:
* Легкий светр (гольф) під піджак. Жилет (на сорочку під піджак).
Зміни, які допускаються влітку, при високій температурі:
* Сорочка з коротким рукавом (не футболка) без піджака. Літні  відкриті туфлі.
Щоденний одяг для занять (дівчата):
* Жакет та спідниця без розрізів до коліна, брюки (не джинси та не stretch-модель). сарафан.
* Блуза біла або однотонна ( не футболка, не майка).
*Туфлі (без підборів або невисокий каблук, платформа помірної висоти, не кросівки).
* Колготи тілесного або темного кольору.
Зміни, які допускаються взимку, при низькій температурі:
*  Легкий светр (гольф) під жакет. Жилет (на блузу), жакет.
Зміни, які допускаються влітку при високій температурі:
*Блуза з коротким рукавом (не футболка) без жакета. Літні відкриті туфлі.
Важливо:
* Шкільна форма має бути бездоганно випрана та випрасувана.
* Учень повинен мати чисту носову хустинку, гребінець.
* Учень зобов'язаний слідкувати за чистотою тіла, рук, зубів, носа, вух. 

Десять кроків щоб стати кращими батьками

«Образотворче мистецтво». 

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

У контексті нових підходів до побудови національної системи освіти особливої актуальності набувають дисципліни художньо-естетичного циклу у загальноосвітніх навчальних закладах, які мають забезпечувати духовно-творчий розвиток школярів. Одним із основних предметів естетичного циклу- є «Образотворче мистецтво». Образотворче мистецтво є унікальним у вирішенні завдань як художньо-естетичного, так і особистісного розвитку підростаючого покоління. Вже в ранньому віці образотворча діяльність стає однією з найдоступніших і емоційно-захоплюючих форм творчості. Саме образотворча діяльність пробуджує в учнів позитивні емоції, естетичне ставлення до навколишньої діяльності, побуту та звичаї, творів мистецтва, народної творчості; розвиває асоціативне мислення, активізує допитливість, зорову увагу; стимулює розвиток творчих здібностей особистості.

Головна мета предмету «Образотворче мистецтво» школи інтенсивної педагогічної корекції - полягає в особистісному розвитку учнів і збагаченні їхнього емо­ційно-естетичного досвіду під час сприймання навколишнього світу і художньо-практичній діяльності, а також у формуванні ціннісних орієнтирів, потреби в творчій самореалізації, духовно-есте­тичному самовдосконаленні та корекційно розвивальних цілях (сенсорний, розумовий, мовленнєвий, емоційний розвиток).

Згідно з метою, програмою передбачені такі завдання: основні , корекційні, освітні й виховні.

Основні завдання курсу:

• розвиток асоціативно-образного та просторового мислення, уяви, фантазії, пам’яті, художнього смаку і творчих здібностей;
• опанування вміннями та навичками в образотворчій діяль­ності; формування художньо-практичної компетентності; го­товності використовувати отриманий досвід у самостійній творчій роботі;
• формування здатності сприймати, інтерпретувати та характеризувати твори образотворчого мистецтва, висловлювати особисте ставлення до них, аргументуючи власні думки, судження, оцінки;
• формування уявлень про сутність, види та жанри образо­творчого мистецтва, особливості художньо-образної мови, засвоєння основних художніх прийомів і закономірностей та відповідної термінології;
• розуміння учнями зв’язків образотворчого мистецтва з ін­шими видами мистецтва, з природним і культурним середовищем життєдіяльності людини.

Корекційні завдання:

. корекція мисленнєвих операцій аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення, планування;

. корекція творчої уяви, фантазії, пізнавальної активності під час виконання роботи;

. корекція зорового сприймання;

. корекція мовлення шляхом розширення та уточнення активного словника в процесі характеристики створеного зображення.

Виховні завдання:

• виховання духовних та моральних ціннісних орієнтирів у сфері образотворчого мистецтва, інтересів, смаків, потреб у творчості; національно-патріотичної свідомості та активної життєвої позиції;

. виховання естетичного ставлення до образотворчого мистецтва.

Відповідно до вимог Державного стандарту предмет „ Образотворче мистецтво ” реалізовує зміст освіти (термін навчання, методику проведення уроків). За основу навчальної програми «Образотворче мистецтво» була взята програма з образотворчого мистецтва 5-7-х класів загальноосвітньої школи.

Навчальна програма має визначену структуру, яка складається з наступних розділів: І – кількість годин (зазначені для вивчення певної теми, розділу); ІІ – зміст навчального матеріалу (назва розділу, теми); ІІІ– вимоги до знань і умінь учнів (визначаються знання, уміння і навички, які повинні бути сформовані у учнів на основі вивченої теми); ІY – спрямованість корекційно-розвивальної роботи (напрямки корекційно-розвивальної роботи, які здійснюються під час вивчення певної теми та формування процесів рухової та пізнавальної діяльності (моторики, координаційних здібностей, сприймання, емоційної сфери, уваги, пам’яті, мислення,).

Дана програма побудована з максимальним урахуванням специфіки пізнавальної діяльності, психофізіологічних особливостей дітей із ЗІІР ,своєрідності образотворчої діяльностіз ними.

Програма структурно умовно розділена на три етапи. Кожен етап охоплює навчальний рік і складається із семестрових тематичних розділів, які послідовно розв’язують художньо-пластичні, виразні, технічні та психологічні завдання образотворчості. Ритм, форма, рух, простір, світло та композиція як складові образотворчості, розглядаються на кожному етапі навчання. Кожен з етапів є підґрунтям наступного в доповненні навчального матеріалу, актуалізуючи окремі художньо-творчі аспекти з поступовим їх ускладненням. Акцентується увага на багатовимірності художньо-естетичних завдань та їх розв’язан­ні в пластично-образному аспекті, ініціюється пошук власних способів виконання робіт в художньо-творчому самовияві уч­нів.

Кожен семестровий розділ має тематичні блоки, які зумовлені навчальними завданнями як окремого розділу, так і розвитком навчальних проблем всієї програми з образотворчого мис­тецтва (5—7 класи).

5 клас. ^ Художній образ

Розвиток чуттєво-емоційного та естетичного сприймання світу, асоціативно-образного мислення, цілісного бачення, вмін­ня виділяти основне у явищах та формах. Виявлення специфіки художньо-образної мови мистецтва, композиційно-художніх і технічних засобів різних видів пластичних мистецтв. Створення художніх образів на основі чуттєво-емоційного сприймання мистецьких творів (музика, література, хореографія тощо), асо­ціативно-образних інтерпретацій природних форм і явищ.

Залучення учнів до системного пізнання, опанування тех­ніками та прийомами образного виявлення як художньої основи для особистісного самовираження. Вивчення зразків світового та націо­нального мистецтва з творчим переосмисленням і використанням власного досвіду в практичній творчій діяльності учнів.

6 клас. ^ Духовний та предметний світ людини

Розвиток формально-логічного мислення, вміння спрощувати, узагальнювати, виявляти конструкцію та об’єм форми. Зосередження уваги учнів на формі з метою подальшого вивчення впливу і взаємозв’язку цієї форми із сутністю образу. Вивчення кольору через виявлення зв’язків його зі світлом (природним, штучним) доповнює попередній досвід учнів у виявленні образ­ності форми.

Навчання формоутворенню в образотворчому мистецтві ба­зу­єть­ся на художній практиці учнів, яка передбачає їх орієнтування в специфіці образотворчого мистецтва та оволодінні певними художньо-технічними навичками. Контрастні форми, про­порції, фактурне, тональне виявлення форм та вивчення світ­лотіні як засобу визначення форми, її контурів, пластики і фактури поверхні, засвоєння трансформації форм використовується учнями під час конструювання й проектування пред­метів.

7 клас. ^ Культурне та просторове середовище людини

Попередній досвід образного й асоціативного мислення доповнюється формуванням і розвитком абстрактного мислення та оволодінням певними художньо-технічними навичками моделювання простору та об’ємно-просторових форм. Перехід від вивчення окремих форм та формоутворення до виявлення зв’язку форми і простору. Вивчаються образні й пластичні зв’язки форми і середовища. У теоретичному та практичному планах осягаються закони перспективи простору в ілюзорно-просторовому зображенні та рівнобіжно вивчаються умовні художні засоби створення зображень простору й середовища (природ­ного, штучного, архітектурного).

Продовжується вивчення природних форм та середовища у гармонійному поєднанні окремих форм і довкілля. Акцен­тується увага на взаємозв’язку людини з навколишнім світом та впливом культурної спадщини на урбаністичне (створене) середовище людини, їх гармонійне або дисгармонійне по­єднання.

Послідовність тем та виконання завдань методично обґрунтовані психофізіологічними та віковими особливостями учнів, врахуванням відмінностей художніх та технічних засобів різних видів мистецтва, професійною викладацькою етикою, орієнтованою на творчий пошук учня і виявлення його індивідуальності у виборі засобів художньої виразності, техніки та матеріалів. Велика увага приділяється розвитку композиційного мислення учнів та використанню в творчих роботах цілісності образотворчих і технічних завдань. Перевага надається нестандартним самостійним композиційним рішенням учнів, а не готовим зразкам, коли учні стають “виконавцями-інструментами”. Знайом­ство учнів з творами та зразками національного та світового мистецтва може розглядатися в контексті худож­ньо-драматургічного розвитку уроку як на його початку, так і в середині або на його завершенні.

Основні вимоги до знань та вмінь учнів на кінець навчального року по розділах програми.


Питання композиції.

Учні повинні знати:

• Поняття композиції;
• Закони і прийоми композиції;
• а) цілісності;
• б) рівноваги;
• в) контрастів і нюансів;
• г) ритму;
• д) симетрії;
• ж) динаміки і статики;

Підпорядкованість сюжетно-тематичної композиції темі і цілі розкриття задуму.

Учні повинні вміти:

• Створювати сюжетно-тематичні композиції в різних жанрах образотворчого мистецтва;
• Застосовувати закони композиції в творчих роботах;
• Виділяти прийомами композиції головне і підпорядковувати йому другорядне;
• Створювати динамічні і статичні, відкриті і закриті композиції;
• Створювати абстрактні композиції;

Графіка.

Учні повинні знати:

• Види та жанри графіки;
• Зображувальні засоби графіки;
• Поділ графіки на оригінальну і тиражну;
• Закони лінійної перспективи, передачу плановості за допомогою лінії;
• Пропорції фігури людини і голови;
• Види технік на папері;
• Можливості кольорової графіки;
• Закони світлотіні;
• Специфіку художньо-прикладної графіки;
• Види гравюри і техніки друку;
• Композиційні прийоми роботи;
• Види шрифтів;
• Ритм в композиції;

Учні повинні вміти:

• Використовувати виражальні засоби;
• Свідомо вибирати формат і його орієнтацію;
• Володіти графічними техніками і матеріалами;
• Виконувати швидкі замальовки;
• Передавати плановість за допомогою графічних засобів;
• Передавати форму предметів;
• Передавати об’єм, пропорції, фактуру поверхні предметів;
• Передавати рух фігури людини;
• Виношувати портрет;
• Створювати ескізи різних видів промислової і крижкової графіки (етикетки, листівки, ілюстрації тощо).
• Передавати загальну форму тварин і птахів;
• Стилізувати природні форми в декоративні;

Живопис.

Учні повинні знати:

• Види та жанри живопису;
• Особливості жанру живопису;
• Техніки живопису з різними художніми матеріалами;
• Виражальні засоби живопису (колір);
• Основи композиції;
• Елементарні властивості кольорів (хроматичних і ахроматичних);
• Закони кольорознавства;
• Закони повітряної перспективи;
• Знати визначних художників України та світу;

Учні повинні вміти:

• Володіти прийомами роботи з фарбами в різних живописних техніках;
• За допомогою кольорознавства передавати настрій, простір, форму, об’єм;
• Працювати на вологому папері;
• Створювати нові кольори і відтінки;
• Стилізувати колір;
• Передавати плановість живописними засобами;
• Давати загальну характеристику жанрам живопису;

Декоративно-ужиткове мистецтво.

Учні повинні знати:

• Види декоративно-ужиткового мистецтво;
• Виражальні засоби;
• Значення оберегової символіки в ДУМ;
• Види писанок;
• Технологій виготовлених писанок;
• Види народного розпису;
• Історичні витоки розвитку ДУМ;
• Майстрів традиційного народного мистецтва України;

Учні повинні вміти:

• Володіти прийомами роботи з різними матеріалами і інструментами;
• Володіти техніками витинанки;
• Виготовляти писанку, мальованки за традиційними мотивами;
• Виготовляти авторську оригінальну писанку;
• Виконувати розпис за народними мотивами;

Дизайн.

Учні повинні знати:

• Про дизайн, як про художнє конструювання;
• Про різні напрями дизайнерських розробок;
• Історичні витоки виникнення дизайну;

Учні повинні вміти:

• Володіти елементарними прийомами моделювання;
• Узгоджувати власні розробки з напрямками сучасного світового дизайну;

Скульптура.

Учні повинні знати:

• Види та жанри скульптури;
• Різновиди скульптури;
• Виражальні засоби скульптури;
• Методику роботи над площинною та об’ємною скульптурою;
• Визначних скульпторів України і світу;

Учні повинні вміти:

• Володіти прийомами роботи з пластичним матеріалом;
• Передавати в об’ємі пропорції, пластику форм, фактуру поверхні;
• Стилізувати об’єм;
• Виконувати рельєфи композиції;
• Виконувати об’ємні творчі роботи;

Архітектура.

Учні повинні знати:

• Про архітектуру як мистецтво, її види;
• Композиційні рішення;
• Вимоги до архітектури;
• Архітектурні стилі різних епох України;
• Художньо-виражальні засоби архітектури;
• Поняття синтез мистецтв архітектурі;
• Конструкторські знахідки в архітектурі;
• Закони лінійної перспективи;
• Поняття масштабу;
• Найважливіші архітектурні пам’ятники світу і України;

Учні повинні вміти:

• Володіти прийомами композиції;
• Виконувати швидкі архітектурні замальовки з репродукцій;
• Виконувати інтер’єр приміщення засобами лінійної перспективи;
• Виконувати ескізи архітектурних деталей і декору;
• Виконати проект будинку за власним проектом;
• Розрізняти архітектурні стилі різних епох;

Як навчити дитину успішно виконувати домашнє завдання

Як допомогти дитині не просто виконати сьогоднішнє домашнє завдання, але й навчити її обходитися без нашої допомоги? Комусь з дітей вистачить тижня-другого, комусь – декілька місяців або ще більше. Але у будь-якому випадку в цьому процесі буде декілька етапів.

Перший етап. Ви якомога більше завдань виконуєте разом із дитиною. Прагнете зрозуміти, яких знань, навичок їй не вистачає, з’ясувати, чи немає у неї неправильних способів виконання, звичок у роботі. Допомагаєте позбутися недоліків і неправильних способів дії.

Другий етап. Частину роботи дитина виконує сама. Але ви повинні бути впевнені, що з цією частиною роботи вона впорається. Швидше за все спочатку це буде невелика частина , але дитині необхідне відчуття успіху. Оцініть з нею результат. після кожної самостійно та успішно виконаної частини ставте будь-який значок, наприклад, знак оклику або задоволене личко. Через якийсь час ви переконаєтеся разом з дитиною, що правильно зроблена частина збільшується щодня. У разі невдачі спокійно розберіться, що є перешкодою. Навчіть дитину звертатися по допомогу у разі виникнення конкретних питань. Головним на цьому етапі має бути усвідомлення дитиною, що вона може працювати самостійно і впоратися зі своїми труднощами.

Третій етап. Поступово самостійна робота розширюється до того, що дитина сама виконує всі уроки. Ваша підтримка на цьому етапі швидше психологічна. Ви знаходитесь неподалік, займаєтеся своїми справами. Але готові прийти на допомогу, якщо виникне потреба. Перевіряєте зроблене. Сенс цього етапу у тому, аби дитина переконалася, що вона вже дуже багато може зробити сама, але ви її завжди підтримаєте.

Четвертий етап. Дитина працює самостійно. Вона вже знає, скільки часу піде на те або інше завдання, і контролює себе за допомогою годинника, звичайного або пісочного. Ви в цей час можете бути відсутні удома або знаходитися в іншій кімнаті. Сенс цього етапу в тому, що дитина прагне подолати всі труднощі самотужки. Відкладати до вашої появи можна тільки найважче. Ви перевіряєте зроблене. Це необхідно, поки остаточно не виробиться навичка самостійної роботи.

Ви вважаєте, що такий підхід займе у вас багато часу і сил? А хіба менше часу і емоцій ми витрачаємо на безплідну боротьбу («щоб сів, щоб почав, щоб не відволікався…»)? На надолужування упущеного по ночах перед контрольною? Чого ж тоді вимагати від дитини, якщо ми самі не можемо організувати, спланувати свою допомогу їй?

Поради батькам пятикласників

1. Якщо Вас щось турбує в поведінці дитини, якомога швидше зустріньтеся і обговоріть це із класним керівником, шкільним психологом.

2. Якщо в родині відбулися події, що вплинули на психологічний стан дитини, повідомте про це класного керівника. Саме зміни в сімейному житті часто пояснюють раптові зміни в поведінці дітей.

3. Цікавтеся шкільними справами, обговорюйте складні ситуації, разом шукайте вихід із конфліктів.

4. Допоможіть дитині вивчити імена нових учителів, запропонуйте описати їх, виділити якісь особливі риси.

5. Порадьте дитині в складних ситуаціях звертатися за порадою до класного керівника, шкільного психолога.

6. Привчайте дитину до самостійності поступово: вона має сама збирати портфель, телефонувати однокласникам і питати про уроки тощо. Не слід відразу послаблювати контроль за навчальною діяльністю, якщо в період навчання в початковій школі вона звикла до контролю з вашого боку.

7. Основними помічниками у складних ситуаціях є терпіння, увага, розуміння.

8. Не обмежуйте свій інтерес звичайним питанням типу: «Як пройшов твій день у школі?». Кожного тижня вибирайте час, вільний від домашніх справ, і уважно розмовляйте з дитиною про школу. Запам'ятовуйте окремі імена, події та деталі, про які дитина вам повідомляє, використовуйте їх надалі для того, щоб починати подібні розмови про школу.
Не пов'язуйте оцінки за успішність дитини зі своєю системою покарань і заохочень.

9. Ваша дитина має оцінювати свою гарну успішність як нагороду, а неуспішність - як покарання. Якщо у дитини навчання йде добре, проявляйте частіше свою радість. Висловлюйте заклопотаність, якщо у дитини не все добре в школі. Постарайтеся наскільки можливо, не встановлювати покарань і заохочень вони можуть привести до емоційних проблем.

10. Допомагайте дитині виконувати домашні завдання, але не робіть їх самі. Продемонструйте інтерес до цих завдань. Якщо дитина звертається до вас з питаннями, пов'язаними з домашніми завданнями, допоможіть їй знайти відповіді самостійно, а не підказуйте їх. Допоможіть дитині відчути інтерес до того, що викладають у школі.

11. З'ясуйте, що взагалі цікавить вашу дитину, а потім встановіть зв'язок між його інтересами і предметами, що вивчаються в школі. Наприклад, любов дитини до фільмів можна перетворити на прагнення читати книги, подарувавши книгу, по якій поставлений фільм. Шукайте будь-які можливості, щоб дитина могла застосувати свої знання, отримані в школі, в домашній діяльності. Наприклад, доручіть їй розрахувати необхідну кількість продуктів для приготування їжі або необхідну кількість фарби, щоб пофарбувати певну поверхню.

12. Особливі зусилля прикладайте для того, щоб підтримати спокійну та стабільну атмосферу в домі, коли в житті дитини відбуваються зміни. Намагайтеся уникнути великих змін чи порушень в домашній атмосфері. Спокій домашнього життя допоможе дитині більш ефективно вирішувати проблеми в школі. 

ЩОБ ДІТИ ЙШЛИ ДО ШКОЛИ ЗАЛЮБКИ!

Поради батькам

«Моє заповітне бажання – передати тобі ту життєву мудрість, яку називають умінням жити», - звертався в листах В. Сухомлинський до своєї доньки. Чи багато знайдеться батьків, які не підписалися б під цими словами видатного педагога?

Реалії ХХІ століття вкладають у поняття «уміння жити» свій новий, сучасний зміст. Та незмінним залишається прагнення педагогів і батьків допомогти дитині стати щасливою, знайти своє місце в житті.

Ми живемо за часів, коли освіта, професійні навички відіграють велику роль у долі людини. Постійне накопичення знань – не примха, не гонитва за зовнішньою ерудицією й освіченістю, це необхідність, продиктована укладом нашого життя, рівнем розвитку науки й техніки, прагненням до всебічного гармонійного розвитку кожної особистості. Багато дітей думають, що за людину все робитимуть напівавтомати, роботи, комп’ютери, інша новітня техніка. Та вони глибоко помиляються. Сьогодні як ніколи важливі не лише глибокі знання, а й загальна культура людини, її інтелігентність, духовність, моральна відповідальність за те, з якою метою використовуватимуться досягнення науки й техніки. Культура людини не лише в знаннях, а і в здатності мислити творчо, одержувати радість від розумової діяльності.

У наш час наукових злетів, технічного прогресу, високих технологій зла і жорстокості не поменшало, вони на кожному кроці чатують на юні людські душі. Зло – багатолике, воно проявляється як егоїзм, душевна черствість, байдужість, жорстокість – страшні хвороби сучасності. І зароджуються вони тоді, коли дитина робить перші свідомі кроки в житті. Жорстокість, садизм підлітків – це вже «квіточки», а коріння – у дитинстві.

«Людяність, сердечність, чуйність – цей моральний імунітет проти зла здобувається лише тоді, коли людина в ранньому віці пройшла школу доброти, школу справжніх людських стосунків. Людину можна виховати лише добром,» - писав видатний педагог В. Сухомлинський. Тому треба учити дітей не бути слабкодухими, безпринципними, байдужими та жорстокими, виганяти зі своїх душ егоїзм, заздрість – корені безвілля, зла, бездуховності.

НАВЧАННЯ – НАЙВАЖЛИВІШИЙ ОБОВ’ЯЗОК ДІТЕЙ

Одна з головних турбот батьків – це турбота про те, щоб діти вчилися, здобували широкі й різноманітні знання, а також уміння й навички, необхідні для життя й для майбутньої спеціальності. Діти вчаться у школі, але їхні успіхи багато в чому залежать від батьків, від того, як вони організували підготовку дитини до школи, від їхньої допомоги в перші роки навчання.

Навчання – найважливіший обов’язок дітей. Батьки повинні проявляти інтерес до всіх деталей шкільного життя, до розповіді про те, що відбувалося в класі, що пояснювали вчителі на уроках, що було задано додому, як оцінили роботу учня. Під час таких бесід батьки бачать, які предмети добре засвоюються, а які викликають труднощі в їхньої дитини. Батьки бачать, як діти ставляться до навчання. Дитяча лінь, нестаранність і необов’язковість відразу ж впадають в око. Батьки повинні помітити ослаблення активності дитини в навчанні й вчасно допомогти їй.

Дитина повинна добре засвоїти, що відпочинок і розваги настають тільки після того, коли вивчені уроки.

Не можна допускати, щоб дитина виконувала завдання тільки «від» і «до». Треба спонукати її розширювати свої знання, шукати відповіді не тільки в підручнику, але й в іншій літературі: довідниках, енциклопедіях, журналах та іншому.

Дитині також необхідні нормальні умови для занять. Вона повинна мати своє робоче місце, де можна готувати уроки, читати без перешкод. Підручники й письмове приладдя повинні розташовуватись на книжкових полицях над письмовим столом. Крім того, дитину не слід звільняти від самообслуговування та праці в будинку. Для цього теж має бути час у режимі дня.

Батьки повинні жадати від дітей дбайливого ставлення до навчального приладдя, підручників та зошитів.Треба стежити, щоб діти не робили в підручниках позначок, щоб записи в зошитах і щоденнику були акуратними. Треба доводити дітям, що акуратна людина успішно виконує свої обов'язки, з нею приємно спілкуватися, від неї віє чистотою й охайністю.

Акуратність – риса особистості, що виражається в любові до порядку, у ретельності, точності й старанності в справах, а також у зовнішній охайності.

Придивіться і подумайте, чи працюють ваші діти в силу своїх природних задатків і можливостей. Деякі батьки припускаються помилки, потураючи своїм дітям у виборі улюблених і неулюблених предметів. Мовляв, тобі, синку, майбутньому лікарю чи податківцю, не обов'язково захоплюватися літературою чи історією.

До знань не можна ставитися прагматично: стануть вони в пригоді чи ні в майбутній роботі. Знання потрібні ще й для всебічного, багатого, щасливого духовного життя, не пов'язаного безпосередньо з працею. Не бійтеся, що вашим дітям важко вчитися. Адже набагато небезпечніше, коли їм занадто легко.

Лінощі, недбалість, бажання швидше звільнитися від тягаря навчання – це небезпечні близнюки, матір'ю яких є вузькість, обмеженість духовного життя в роки дитинства, отроцтва і ранньої юності.

( В. Сухомлинський)

Навчання для розуму – це як різьблення на мармуровій брилі. Усі видатні якості, які вирізняють філософа, оратора чи державного діяча, сховані в звичайній людині, і лише освіта виявляє їх.

( Д. Аддісон)

Усі люди ушляхетнюються навчанням, а не природою.

( Цицерон)

Усі батьки бажають виростити свою дитину щасливою, розумною, щоб вона вибрала правильну дорогу в житті, зуміла самореалізуватися. Важливе завдання батьків – учити дитину бути уважною. Пам’ять можна тренувати в грі, у виконанні обов’язків перед батьками, у дотриманні режиму дня, у спільних заняттях, прогулянках на природі, догляді за домашніми улюбленцями, під час обговорення книжок та телепередач.

У школі дитина потрапляє в коллектив, і тут вона повинна дотримуватися певних правил, виконувати різні вимоги, усвідомлювати, що таке «я» і «ми». Це служить вихованню волі, умінню житии серед людей. Самообслуговування й праця також тренують волю. Дитині доводиться приймати самостійні рішення, переборювати різні труднощі, на кожному кроці здобувати перемогу над собою, зневажати спокусами, поводитися не так, як хочеться, а так, як треба.

Від родини багато в чому залежить, чи навчиться дитина осмислювати все те, що отримано на уроці, із книжок і власних вражень. Це тісно пов'язано з терпінням, посидючістю, уважністю.

Батьки проводять багато часу на роботі. Здається, головне для них – дитину нагодувати, одягти, створити певні умови, а часу для того, щоб поговорити з дитиною про те, що робиться в її душі, у них бракує. І дитина, щоб не засмучувати батьків, на запитання «Як справи?» відповідає: «Нормально». А що значить НОРМАЛЬНО? Нормально для кого? Для неї? Для батьків?

Відкладіть справи вбік! Підійдіть до своєї дитини, обійміть її. Психологи стверджують: для того, щоб дитина почувала себе щасливою, потрібно сім разів протягом дня погладити її по голівці, обійняти, поплескати по плечу, підбадьорити, тобто через тілесний дотик підтвердити: «Я люблю тебе!»

Педагоги, психологи й батьки прагнуть зробити все можливе, щоб навчання школярів було успішним, щоб кожна дитина у своїй навчальній діяльності досягла більш високих результатів. Як же визначити реальні можливості кожного учня й створити саме такі умови, за яких навчання ставало б більш успішним?

Дуже часто розв'язання подібної проблеми бачать у проведенні додаткових занять, у репетиторстві, що насправді спрямоване лише на ліквідацію прогалин у знаннях. Однак недостатність знань, незадовільне засвоєння того чи іншого матеріалу часто є наслідком негативного ставлення дитини до навчання, низького рівня пізнавальної активності. Тому часом додаткові заняття малоефективні, оскільки вони спрямовані на ліквідацію наслідків, а не причини.

Заняття в школі можуть лише надати розумові правила, добуті чужим трудом. Але здатність користуватися ними розвиває виключно домашня самостійна праця.

( І. Кант)

ЗНАЧЕННЯ ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

Під час виконання домашніх завдань у деяких родинах більшу частину роботи батьки беруть на себе. Вони намагаються відгородити сина чи дочку від напруження сил і від переживань. Величезної шкоди завдають батьки, купуючи різні книжки з готовими домашніми завданнями. Цим вони гальмують розвиток своїх дітей, їхню пізнавальну активність.

Виконання домашніх завдань – це серйозна праця, це напруження пам'яті, волі, уваги, мислення. І дитина повинна пройти через це сама, хоча й за допомоги батьків.

У чому ж полягає ця допомога? В організації робочого місця, у дотриманні режиму дня школяра, у мудрих порадах.

Наприклад:

- не слід виконувати спочатку всі усні завдання, а потім всі письмові. Завдання слід чергувати;

- починати слід з вивчення правил, законів, теорем, а потім виконувати вправи чи розв'язувати задачі;

- через кожні 30 – 40 хвилин треба робити невеличкі перерви;

- не треба братися за уроки відразу після школи. Спочатку слід пообідати, відпочити, побути на свіжому повітрі;

- важкі завдання слід повторювати перед самим початком уроку;

- починати виконання домашніх завдань бажано кожного разу в той самий час.

Якщо регулярно дотримуватися цих правил, то діти звикають до обов'язку «вчити уроки», а в школі почуваються спокійно й упевнено.

Рекомендації батькам учнів середніх класів щодо підготовки домашніх завдань

1. Намагайтеся створити умови, які полегшують навчання дитини:

- побутові ( повноцінне харчування, режим, спокійний сон, затишна атмосфера, зручне місце для занять);

- емоційні ( демонструйте віру в дитину, не втрачайте надії на успіх, виявляйте терпіння, не ображайте в разі невдач);

- культурні (забезпечте дитину довідниками, словниками, посібниками, атласами, книгами зі шкільної програми; разом дивіться навчально-пізнавальні програми, обговорюйте побачене).

2. Слухайте свою дитину: нехай вона читає вголос, переказує те, що треба запам’ятати, перевіряйте знання за питаннями в підручнику.

3. Регулярно ознайомлюйтеся з розкладом уроків, факультативів, гуртків, додаткових занять для контролю й надання можливої допомоги.

4. Діліться з дітьми знаннями з галузі, в якій маєте успіх.

5. Пам’ятайте, що в центрі уваги батьків повинна бути не оцінка, а знання, навіть якщо ними не можна скористатися сьогодні. Тому думайте про майбутнє й пояснюйте дітям, де й коли ці знання стануть у пригоді.

6. Не залишайте без уваги вільний час дитини. Не порівнюйте її успіхи з успіхами інших.

7. Пам’ятайте, що, за науково обгрунтованими нормами, над виконанням усіх домашніх завдань учні 5-6 класів повинні працювати до 2,5 годин, 7-8 класів - до 3 годин, 8-9 класів – до 4 годин.

8. Створюйте традиції й ритуали родини, які стимулюватимуть навчальну активність дітей. Використовуйте позитивний досвід ваших батьків і знайомих.

КНИЖКА

Необхідно підтримувати в дитини думку про виняткове значення книжки не тільки для навчання. І не лише шкільного підручника, а книжки художньої, публіцистичної. Науково доведено благотворний вплив друкованого слова на людину. Наприклад, під час читання художньої літератури в людини розвивається образне мислення й мовлення. Це дуже важливо, оскільки в сучасних людей переважає логіко-прагматичне мислення, яке й призвело до надмірної технократизації нашого життя порівняно з духовністю, гуманністю.

Поради батькам:

- кожного дня дитина повинна читати художню літературу принаймні 30 – 60 хвилин;

- оберіть разом з дитиною книжку, яку вона буде читати;

- визначте посильну кількість сторінок, яку повинна прочитати за день ваша дитина;

- приблизно через місяць почніть збільшувати кількість сторінок;

- заведіть зручного розміру календар, у якому дитина маркером буде відмічати періодичність читання;

- обов’язково підбийте підсумки такої цілеспрямованої роботи;

- учіть дітей дочитувати книжку до кінця, не залишати недочитаною;

- закріпіть ситуацію успіху дитини похвалою та якоюсь винагородою.

ВИХОВНИЙ ІДЕАЛ УКРАЇНСЬКОЇ СІМ’Ї

Він формувався протягом усієї історії українського народу. Цей ідеал викристалізувався у формі ставлення в народі до сім’ї та праці, особливостях засвоєння, збереження і розвитку духовної культури, вияву громадянських почуттів, дотримання обов’язків, прав і свобод українського народу.

Українська сім’я має культивувати такі якості й особливості характеру людини, як:

- повагу й відданість батькам;

- шанування культу предків, традицій і звичаїв свого народу;

- любов до рідної землі, відданість Україні;

- сформованість високої мовної культури, досконале володіння рідною мовою, яка є основою національної культури;

- усвідомлення власної національної гідності, честі, внутрішньої свободи, гордості за свою землю і народ;

- усебічний гармонійний розвиток особистості;

-високу духовну культуру, розуміння законів розвитку природи, суспільства;

- дотримання законів загальнолюдської і народної моралі;

- повноцінний фізичний розвиток, міцне здоров’я, фізичну досконалість;

- повагу до Конституції, законів України, державної символіки;

- художньо-естетичний розвиток особистості;

- екологічну культуру;

- розвиток пізнавальної активності, культуру розумової праці; розуміння суспільної ролі наукових знань;

- культуру міжособистісного спілкування, гуманізм, колективізм, товариськість, доброзичливість, чесність, дисциплінованість, взаємопідтримку.

ВІД ЧОГО ЗАЛЕЖИТЬ УСПІХ ВИХОВАННЯ В СІМ’Ї

1​ Сприятливий мікроклімат у родині.

2​ Спільна діяльність членів сім’ї, що

3​ Справедливий розподіл обов’язків, взаємодопомога та взаємопідтримка.

4​ Спільний життєвий світогляд.

5​ Оптимістичні настрої родини.

6​ Особистий приклад батьків – головний метод родинного виховання (наслідування досвіду).

7​ Шанування членів родини, повага до старших.

8​ Бережливе ставлення до природи.

9​ Активна участь дітей у сімейному житті.

10​ Відсутність насилля в родині.

11​ Збереження родинних традицій і звичаїв.

12​ Відбір телепередач, інтернет-сайтів.

13​ Любов до читання, створення родинної бібліотеки.

ЯК ВИХОВАТИ ДОБРУ ДИТИНУ

Нинішній час для досягнення щастя особливо потребує сильних особистостей. Сила їх у доброзичливості та вмінні контактувати з іншими людьми, у здатності програвати, не озлоблюючись, спостерігати за успіхом друзів, не заздрячи. Ця сила іншого ґатунку, ніж зло та агресія. Вона здатна принести дитині щастя. Не тиском і владою, не покаранням і страхом, а доброзичливою увагою до дитини та її проблем можна допомогти їй позбутися озлобленості та агресивності. Справді сильною особистістю є особистість відкрита, доброзичлива, добра.

1.Любіть дитину. Не забувайте, що їй необхідна Ваша ласка: обіймайте, цілуйте, гладьте по голівці. Знаходьте радість у спілкуванні з дитиною.

2. Безпосереднє спілкування з дорослими, приклад дорослих, наслідування їх – суттєвий фактор морального формування особистості.

3.Значну роль відіграє вплив дорослих на адекватне ставлення дитини до недоброго та доброго,на формування правильних моральних оцінок.

4.Критеріями для моральної оцінки є ті моральні норми, правила, які висувають дорослі до власних дітей.

5. Діти виховуються не лише на добрих прикладах, а й на прикладі активного подолання поганого. Стимул пробуджує в дитині бажання здійснювати той вчинок, який від нього чекають дорослі. Тому не можна вважати моральним той вчинок, що здійснюється через боязнь покарання, через власну вигоду.

6. Хай не буде жодного дня без прочитаної книжки.

7. Розмовляйте з дитиною, розвивайте її мовлення. Цікавтеся справами і проблемами дитини.

8. Акцентуйте увагу на розумінні мотивів моральної поведінки, значенні ситуації самостійного морального вибору.

9. Дозволяйте дитині творити: конструювати, ліпити, клеїти, малювати.

10. Відвідуйте театри, організовуйте сімейні екскурсії, походи, свята.

11. Надавайте перевагу повноцінному харчуванню, а не розкішному одягу.

12.Привчайте дітей до самообслуговування, формуйте трудові навички та любов до праці.

13. Не робіть з дитини лише споживача, хай вона буде рівноправним членом родини зі своїми правами та обов’язками.

14. Дитина має право на власний вияв своїх потенційних можливостей і на власну долю.

15.Пам’ятайте! Дитина, що сповнена зла й агресії, менш щаслива, ніж дитина доброзичлива.

Психологічні закономірності особистості в підлітковому віці

Молодшому підліткові властиве почуття дорослості, тобто його ставлення до самого себе як до дорослого, його уявлення чи відчуття себе повною мірою дорослим. Основні показники цього відчуття:

- виникнення потреби в ставленні до них як до дорослих. У разі ігнорування цієї потреби вони ображаються, виявляють різні форми протесту: неслухняність, брутальність, упертість, починають конфліктувати;

- наявність прагнення до самостійності й бажання захистити деякі сфери свого життя від втручання дорослих. До таких сфер належать стосунки з товаришами, дозвілля, навчальні обов’язки;

- вироблення власної лінії поведінки всупереч дорослим. Так, вони наполягають на тому, що певні навчальні предмети їм не потрібні й жодні «виховні впливи» дорослих на них не позначатимуться. Вони можуть не погоджуватися з оцінками й думками одних товаришів, віддаючи перевагу іншим.

У підлітковому віці відбувається інтенсивне формування самосвідомості, самооцінки, з’являється підвищений інтерес до самого себе.

Підлітка не влаштовують межі, встановлені дорослими. Він відчуває себе більш самостійним і вимагає визнання цього. Колишні стосунки з дорослими його вже не задовольняють. Він хоче бачити з боку дорослого повагу до себе, довіру, рівноправне ставлення, сподівається, що йому буде надана самостійність. Тому дорослим слід змінити ставлення до підлітка: побачити те нове, що в ньому з’являється, в чому він уже став дорослим, більше довіряти йому, виявляти повагу, такт, надати йому більше самостійності.

У підлітка є дві системи взаємин: з ровесниками та дорослими. У цих системах він по-різному виявляє себе. Так, удома підліток буває тихим, слухняним, а в колі ровесників – лідером, ініціатором.

Розвиток підлітка – це завжди рівняння на дорослого. Підліток прагне поводитись як дорослий,мати вигляд дорослого, володіти тими самими, що й дорослий, правами та можливостями. Рівняння на дорослого може виявлятися й через наслідування ровесника чи старшого товариша.

Підліток чекає від дорослого визнання й підтримки, але не хоче відверто визнавати цього. Таку складність і суперечливість внутрішньої позиції підлітка дорослий мусить зрозуміти й прийняти, і на основі цього розуміння будувати свої стосунки з ним. Дорослий мусить бути товаришем підлітка, але товаришем особливим, відмінним від ровесника. «Дорослий товариш поруч» - це гасло має бути шайважливішою умовою виховання й розвитку підлітка. Неухильне виконання цієї вимоги може забезпечити благополучне формування його особистості.

Найкращий метод виховання підлітка – задушевна розмова, проникнення в його внутрішній світ, почуття поваги до його особистості, прийняття його критики дій дорослих.

Заборони й покарання у підлітка призводять до озлобленості, бажання помститися за приниження.

Важливо, щоб зміна ставлення дорослого до підлітка випереджала його вимоги, а не була відповіддю на них. Якщо дитина сама, зі своєї ініціативи почне ламати межі стосунків, що не задовольняють її, то дорослий може опинитися в становищі людини, змушеної поступатися своїми позиціями. Це може призвести до конфлікту, внаслідок якого розвинеться відчуженість.

Підліткові властивий нестримний потяг до спілкування, колективу, спільної діяльності з товаришами. Це прагнення потрібно спрямувати в належне русло, і роль того, хто спрямовує, має взяти на себе дорослий.

Вибір друзів відбувається за подібністю поглядів на життя, за переконаннями, які ще не зрілі. Підлітки часто об’єднуються в групи. Нерідко спрямованість цих груп насторожує вчителів і батьків. Вилучити дитину з такої компанії буває вкрай важко.

АФОРИЗМИ ПРО ВИХОВАННЯ

Дитина – дзеркало родини; як у краплині роси відбивається сонце, так у дітях відбивається моральна чистота батька й матері.

( В. Сухомлинський)

Роки дитинства – це насамперед виховання серця.

( В. Сухомлинський)

Якщо люди говорять погане про твоїх дітей – вони говорять погане про тебе.

( В. Сухомлинський)

Багато лих мають своїми коренями саме те, що людину з дитинства не вчать керувати своїми бажаннями.

( В. Сухомлинський)

Розніжені й розбещені індивідууми формуються тоді, коли в їхньому житті домінує єдина радість – радість споживання.

( В. Сухомлинський)

Підтримуйте дитяче прагнення бути хорошим, бережіть його як найтонший порух людської душі, не зловживайте своєю владою, не перетворюйте мудрість батьківської влади на деспотичне самодурство.

(В. Сухомлинський)

Сім'я - це те первинне середовище, де дитина повинна вчитися робити добро.

(В. Сухомлинський)

Життя коротке, але людина знов і знов переживає його у своїх дітях.

(В. Сухомлинський)

Справжня гуманність означає перш за все справедливість.

(В. Сухомлинський)

Страх тілесного покарання не зробить злого серця добрим, а поєднання страху зі злістю - найвідразливіше явище в людині.

(К. Ушинський)

Дітей не відлякаєш суворістю, вони не переносять тільки брехні.

(О. Толстой)

Люди, розбещені в дитинстві, зберігають особливий відбиток до кінця життя.

(І. Тургенєв)

Найкращий доказ розуму — добра поведінка.

(С.Габірол)

Хто рухається вперед у знанні, але відстає в моралі, той скоріше йде назад, ніж уперед.

(Аристотель )

Засійте вчинок – і ви пожнете звичку, посійте звичку – і ви пожнете характер, посійте характер – і ви пожнете долю.

(Теккерей В.)

Народні прислів’я та приказки про виховання

Коли дитини не навчиш у пелюшках, то не навчиш у подушках.

Гни дерево, поки молоде, вчи дітей, поки малі.

Добрі діти доброго слова послухають, а лихі – й дрючка не бояться.

Добрі діти – батькам вінець, а злі діти – кінець.

Який кущ, така й хворостина, який батько, така й дитина.

З кривого дерева крива й тінь.

Яке дерево, такі його квіти, які батьки, такі й діти.

Добре ім’я – найкраще багатство.

До доброї криниці стежка втоптана.

Хто людям добра бажає, той і собі має.

Хто чисте сумління має, спокійно спати лягає.